Прес-центр22 червня 2017, 15:06

День скорботи - 22 червня

22 червня громада Новопсковщини на мітингу, присвяченому Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, згадала найстрашнішу, найжорстокішу в історії нашого народу війну. Вона несла Україні довічне рабство або повне знищення.

         22 червня 1941 року гітлерівські війська вторглися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад.

         Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу  — від Баренцевого до Чорного моря.

О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України.   

         Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей.     Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою          трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна          небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде          розбитий.

         Протягом 40 місяців – з 22 червня 1941 до кінця жовтня     1944 років – Україна була епіцентром воєнних дій.

На її території постійно відбувалися активні бойові дії,      проводилася більшість великомасштабних операцій, які,    зрештою, вирішили долю всієї війни. Україна стала ареною       найзапеклішого збройного    протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик      її землі       був    переораний бомбами, снарядами, перекопаний        солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю.

         Україна за роки Другої світової війни втратила 8 мільйонів         своїх громадян. Понад 700 міст і містечок та 28 тисяч сіл          було знищено нацистськими загарбниками, тисячі    підприємств зруйновано і пограбовано.

Керівництво району, селища, представники Новопсковської  районної організації ветеранів  та жителі району вшанували хвилиною мовчання  тих,  хто так і    не повернувся з цієї війни, хто кров’ю і потом відстоював перемогу, хто першим прийняв на себе страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані, поклали квіти до меморіалу загиблим воїнам.