Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 (зі змінами) затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

Порядком визначено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата, розмір якої становить (виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:

15 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам І групи;

10 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам ІІ групи та дітям-інвалідам;

7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам ІІІ групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаними такими в порядку, затвердженому МОЗ.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2014 рік” установлено у 2014 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 1218 гривень

Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які надають соціальні послуги, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2014 рік” установлено у 2014 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 949 гривень

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, має право одержувати тільки одну компенсацію незалежно від кількості обслуговуваних осіб, видів та обсягу послуг.

Компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено:

державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" або надбавку на догляд;

до державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";

надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу";

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;

4) самозайнятим особам;

5) фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

6) фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).

Документи необхідні для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги

Днем подання заяв для призначення компенсації вважається день реєстрації структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради заяв з необхідними документами.

1) непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:

заява про згоду надавати соціальні послуги;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;

копія та оригінал трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки – письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;

заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних»)

2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разу визнання цієї особи недієздатною):

заява про необхідність надання соціальних послуг;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

копія та оригінал довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається інвалідом);

висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду). Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ;

3) законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:

заява про необхідність надання соціальних послуг;

копія та оригінал свідоцтва про народження дитини;

висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування.

З 01 січня 2020 року вступить в дію новий  Закон України «Про соціальні послуги» (№ 4607).

Згідно закону, соціальні послуги мають надавати професіонали: це можуть бути державні, комунальні організації або ж громадські об’єднання, благодійні або релігійні організації, які надають соцпослуги без здійснення підприємницької діяльності.

Непрофесіонали можуть надавати соціальні послуги тільки своїм родичам, з якими разом проживають.

Документ визначає різновиди соціальних послуг за різними типами, як-то екстрена, постійна, тимчасова чи одноразова допомога, або ж:

соціальна профілактика – запобігання виникнення складних життєвих обставин;
соціальна підтримка – подолання складних життєвих обставин;
соціальне обслуговування – мінімізація наслідків складних життєвих обставин.

Встановлюється, що Мінсоцполітики затвердить державні стандарти щодо надання послуг. 

Передбачається надання компенсації надавачам соціальних послуг. Якщо йдеться про недержавні організації (громадські, релігійні тощо) – це 70% мінімальної зарплатні в погодинному розмірі, але не більше 360 годин на місяць (це 17,59 грн за кожну годину).

Тим, хто доглядає за родичами, компенсацію вираховують як різницю між прожитковим мінімумом та середньомісячним сукупним доходом родини за попередні півроку.

Закон передбачає створення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Там має міститися інформація про надавачів соціальних послуг, окремо – про людей, які надають соцпослуги, не здійснюючи підприємницької діяльності, а також про отримувачів. Дані у реєстрі вважаються конфіденційними і захищаються згідно із законом “Про захист персональних даних”. Держателем реєстру має стати Мінсоцполітики; адміністратором – держпідприємство, яке має визначити профільне міністерство.