Трудові договори із сезонними та тимчасовими працівниками

       Управління соціального захисту населення Новопсковської райдержадміністрації інформує, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізособами (ч. 1 ст. 3 КЗпП). Згідно з ч. 2 ст. 3 КЗпП особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, установленому законодавством. Істотні особливості правового регулювання трудових відносин щодо цих об’єктів господарювання законодавством не передбачені, крім можливості встановлення таких особливостей у статутах підприємств з іноземними інвестиціями. Також є нормативна можливість укладати з найманими працівниками трудові контракти у фермерських господарствах і сільгоспкооперативах. В іншому на працівників сільського господарства норми КЗпП та інших актів трудового законодавства поширюються повністю.

      Сільськогосподарські підприємства часто залучають до роботи працівників на весняно-польовий сезон. Особливості регулювання праці сезонних працівників установлюються законодавством. Наразі регулювання відносин за трудовим договором про сезонні роботи здійснюється відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. № 310-IX «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ № 310).

      Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не протягом цілого року, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу № 310). Переліки сезонних робіт установлюються Списком сезонних робіт, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278 (далі – Список № 278). Лише за таких умов роботи.

     Із працівниками, які  виконують сезонні роботи, укладаються строкові трудові договори. Адже відповідно до ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи чи умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі прийняття на роботу сезонним працівникам не встановлють випробувального терміну з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі (п. 5 Указу № 310). Строк, на який укладається трудовий договір, має бути обумовлений у заяві працівника та зазначений у наказі про прийняття на роботу. Під час укладання сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи. До трудової книжки вноситься звичайний запис про прийняття на роботу відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58. Запис про строковий характер трудового договору до трудової книжки не заносять (див. лист Мінпраці та соцполітики від 29.05.07 р. № 126/13/133-07). Усі працівники, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу протягом одного дня та більше, включаються до облікової кількості штатних працівників (п. 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05 р.№ 286). Працівників, зайнятих на сезонних роботах, після їх закінчення звільняють на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (спливу строку трудового договору). Заява від працівника в такому разі не потрібна. Зверніть увагу: якщо працівник після закінчення сезонної роботи фактично продовжуватиме працювати, а жодна зі сторін не вимагатиме припинення трудових відносин, трудовий договір вважатиметься укладеним на невизначений строк і звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП буде вже неможливо. Водночас роботодавець має право звільнити сезонного працівника зі своєї ініціативи, як і всіх інших працівників, на підставі ст. 40 і 41 КЗпП. Але є й особливі для сезонних працівників підстави звільнення, зазначені в п. 7 Указу № 310. Так, трудовий договір із сезонними працівниками може бути розірвано з ініціативи адміністрації в разі: припинення або скорочення робіт на підприємстві, в установі, організації через виробничий характер на строк більше двох тижнів; нез’явлення на роботу безперервно внаслідок тимчасової непрацездатності протягом більш ніж одного місяця; невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Винятком є втрата працездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також якщо законодавством установлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. У такому разі за сезонними працівниками місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до спливу строку роботи за договором. Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи працівника визначено ст. 39 КЗпП. У разі розірвання договору з ініціативи сезонного працівника він має попередити про це адміністрацію письмово за 3 дні (п. 6 Указу № 310).

      Посади сезонних працівників мають бути включені до штатного розпису, де за потреби зазначають, що такі посади вводяться на певні періоди. Мінімальні державні гарантії постійним працівникам поширюються також на сезонних працівників. Тому оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитися не нижче за мінімальну зарплату (ст. 95 КЗпП). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 КЗпП (збереження місця роботи та середнього заробітку, виплата добових, відшкодування витрат). Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві відповідно до колективного договору, поширюються також на сезонних працівників. Оподаткування оплати праці сезонних працівників також здійснюється за загальним порядком. Однак нарахування ЄСВ для сезонних працівників має свою особливість. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, тобто тих, що отримують зарплату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення зарплати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Ця норма застосовується до тих виплат сезонним працівникам, які нараховуються за роботу, строк виконання якої перевищує календарний місяць (наприклад, премії за результатами сезонної роботи, нараховані при звільненні). Основна зарплата сезонним працівникам, як і іншим найманим працівникам, нараховується щомісяця.

            За роз’ясненнями щодо трудових відносин звертатись до відділу з питань праці, соціально-трудових відносин та зв’язків з громадськістю управління соціального захисту населення Новопсковської райдержадміністрації за адресою: вул. Українська, 65, телефон для довідок (06463) 2-20-74.