Для нормальної життєдіяльності риб, що мешкають у водоймах Луганської області, повинні бути сприятливі природні умови. Але зараз настала найважча пора року для біоресурсів – зима. Шукаючи найбільш сприятливі місця для зимівлі, риба мігрує до зимувальних ям. Зимівля водних біоресурсів є найбільш складним й відповідальним процесом у рибництві. Від якості підготовки риби до зимового періоду залежить відсоток виходу біоресурсів навесні, а отже, й успіх вирощування риби в подальшому. З метою недопущення загибелі риби взимку необхідно проводити заходи, спрямовані на покращення умов зимівлі.

Насамперед, в даний період слід спостерігати за поведінкою риби. Щоденно вимірювати температуру води, перевіряти стан газового режиму, визначати вміст кисню й вільної вуглекислоти. При нормальній поведінці біоресурсів необхідно проводити такі заходи один раз на 10 днів, при утворенні льодового покриву – один раз на 5 днів, при ненормальній поведінці та появі загиблої риби – тричі на день. Також один раз в місяць потрібно робити повний аналіз води.

Дуже важливими в житті риб є температурний режим та хімічний склад води. Найбільше значення має газовий режим водойм, тобто вміст різних розчинених у воді газів, в першу чергу - кисню. Кисень необхідний для дихання риб та інших водних організмів. Він у водойми надходить, як правило, з повітря, частину його вода отримує від водних рослин, котрі збагачують воду киснем за рахунок фотосинтезу. Найбільш збагачений киснем, звичайно, поверхневий шар води – він взаємодіє з повітрям та сонячним світлом, необхідним для процесу фотосинтезу.

Однак у зимовий період через наявність товстого шару льоду, вкритого снігом, немає доступу повітря з атмосфери до води, світовий потік не проходить через сніговий покрив. Природа пристосувалась до того, що рибі досить того кисню, який встиг розчинитись у воді до утворення льодоставу.

За науковими даними, показник міні­мального вмісту кисню у воді взимку для кожного виду риб свій. Наприклад, для щуки, окуня, плітки, коропа та ляща він становить 4,0 мг/дм3, для вугра річкового – 3,6 мг/дм3, а білого амура – 3,0 мг/дм3. Най­більш стійкими до кисневого режиму є в’юн - 0,8 мг/дм3, карась сріб­лястий - 1,0 мг/дм3 та лин - 2,0 мг/дм3. Міні­мально-до­пустима нор­ма розчиненого у воді кисню для рибогосподарських водних об’єктів стано­вить 4,0 мг/дм3.

Більшість видів риб взимку впадає в сплячку. У них знижується активність та частота серцевих скорочень, сповільнюються реакції на подразники і процеси росту, практично повністю припиняється споживання їжі. Взимку у водоймах посилюються процеси розкладу відмерлих рослин та організмів, на які витрачається кисень. Таким чином, зимівля риби у водоймі найчастіше залежить від якості цієї водойми – чи вона замулена, заросла, або забруднена стічними водами підприємств.

Особливо зростає небезпека наприкінці зими, після тривалого льодоставу. Наявність кисню в цей період значно зменшується і в деяких частинах водойм утворюються, так звані «мертві зони». В цей момент риба масово виходить із зимувальних ям в пошуках багатих на кисень джерел. Якщо до того часу не настане відлига і в сковані кригою водойми не надійде вода, насичена киснем, врятувати рибу зможе тільки людина.

Як же зберегти рибні запаси? Необхідно очистити з поверхні льоду сніг, прорубувати ополонки розміром 1м х 1м, вкривати їх гілками, снопами, соломою для попередження від замерзання. Очерет, який вставляється в ополонки, щільно притискають, засовують на всю товщину льоду і присипають для фіксації в правильному положенні. Відстань між лунками складає 1-2 м. Така відстань раціонально розподіляє подачу кисню на території водойми.

При виникненні явищ задухи першими в ополонках з’являються водні комахи, а за ними підпливають найбільш вимогливі до вмісту розчиненого у воді кисню риби: судаки, окуні, йоржі, далі – плітки, лящі, коропи, останніми – карасі та лини. В цей час потрібно негайно проводити аерацію води. Для цього використовують підвісні мотори. Перемішування води з повітрям збагачує її киснем. Аерацію води проводять також за допомогою мотопомп, відкачуючи її на лід з метою подальшого стоку в ополонку. Хороші результати дає встановлення повітряних компресорів, які накачують повітря через сифони, що встановлюють на дно водойм.

Рибні запаси — наше спільне надбання і дбати про їх збереження і примноження маємо всі разом.